БОЯРКА - МОЄ РІДНЕ МІСТО

Тут рідний край!
Тут рідна сторона...

Місто Боярка отримало свою назву від колишнього однойменного села й об`єднало землі одразу трьох сіл – власне Боярки, а також старовинної Будаївки і відносно молодої Тарасівки.

Територія Боярки-Будаївки-Тарасівки та околиць була заселена з часів сивої давнини. Поблизу міста виявлено поселення пізьньотрипільської культури (ІІІ тисячоліття до н.е.), кургани та поселення епохи бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.), кургани скіфських часів (VI ст. до н.е.), посуд зарубинецької культури (ІІ ст. до н.е.), слов’янські поселення з часів існування Київської Русі. Територія нинішньої Боярки та її околиць була вкрита суцільними дрімучими лісами, про що свідчить наявність тут грунтів лісового походжння.

Пагорб, на якому стоїть Свято-Михайлівська церква, в часи Київської Русі був невеликим слов’янським городищем-фортецею, яке з усіх сторін омивалося водою. Вчені вважають, що цей пагорб штучного походження. Боярське городище охороняється як історична пам’ятка.

Перша згадка про село Будаївка в історичних докуметах з’являється на початку ХУІ ст. У цей час його територія перебувала під владою Литви, а потім її захопила шляхетська Польща. На початку 17 ст. Будаївка належала магнату Корецькому, який жив у Білогороді (нині село Білогородка).

Мешканці Будаївки брали активну участь у козацько-селянських повстаннях проти польських магнатів та уніатства, зокрема у національно-визвольній війні під проводом славетного гетьмана Богдана-Зиновія Хмельницького.

Майже всіма селами Київщини володіли на той час монастирі. Церковні общини будували церкви та парафіяльні школи, де навчалася незначна частина селянських дітей. Наставниками були місцеві священики. Монастирі поступово оволодівали найкращими землями, забудовували господарські двори, загачували ставки, на греблях будували млини.

Будаївка стала державним селом і в 1845 року воно входило до складу Білогородської волості Київського повіту.

У зв’язку з будівництвом у 1868 році залізничної колії Київ-Фастів, що проходила поблизу Будаївки, тут виникла залізнична станція Боярка (22 км від Києва). Назву вона дістала від сусіднього села, яке з 1926р. перейменували з Боярки на Тарасівку.

Біля станції Боярка почало зростати нове дачне селище, яке невдовзі злилося з с.Будаївка. З 80-х років ХІХ ст. ця місцевість стала відомою як лікувально-кліматичний курорт для хворих на легені.

Дачна Боярка швидко стала улюбленим місцем відпочинку київської знаті та інтелігенції. Тут відпочивали і лікувались такі відомі письменники як Б.Д.Грінченко, Леся Українка, В.І.Самійленко (помер 12 серпня 1921 року і похований біля боярської церкви), С.Я.Надсон, Шолом-Алейхем, знаменитий композитор М.В.Лисенко, художник М.К.Пимоненко, артистка М.К.Заньковецька та багато інших видатних діячів науки і культури.

У 1885р. коштом селян-власників Марком і Гнатом Гирявцевими за допомогою односельчан була збудована Свято-Михайлівська церква (дерев’яна). З побудовою залізниці Київ-Фастів населення Будаївки зростає. Виникає необхідність у будівництві більшої церкви. У 1901р. поруч із старою церквою будується нині діюча церква. 25 вересня 1901р. вона освячується Преосвященним Сергієм Єпископом Уманським.

З 1921 по 1927рр. – Боярка-Будаївка є центром Будаївської волості Київського повіту. У 1926 році до території Будаївки включили поселення навколо станції Боярка. Деякий час селище носило назву Боярка-Будаївка. У 1938 році назву скоротили – поселення віднесли до категорії селищ міського типу й стали називати просто Бояркою. У 1927 році Боярка-Будаївка входить до складу Київського району, який у 1944 році був перейменований у Києво-Святошинський.

Залізничне сполучення і близькість до Києва гарантували цьому дачному поселенню успішний розвиток. Тут був найближчий до Києва лісовий масив, чудове повітря, цілюще для здоров’я і чарівна природа. Тому Боярка стала першою і найбільшою дачною місцевістю для киян.

У 1947 році поряд з містом було прокладено магістральний газопровід Дашава-Київ і збудовано компресорну станцію. Біля неї почалося будівництво селища газовиків.

Значно виросло місто наприкінці минулого століття. В той час було побудовано і введено в дію машинобудівний завод “Іскра”; сучасні багатоповерхові житлові будинки (загальною площею понад 620 тис. кв.м.); середню загальноосвітню школу №5; районну класичну гімназію; центр творчості дітей та молоді “Оберіг”; міську бібліотеку; районний Будинок урочистих подій; поліклініку та новий лікувальний корпус районної лікарні; обласну дитячу лікарню; спортивний зал; басейн “Прометей”; автоматичну телефону станцію; відділення зв’язку №4; аптеку №5.

Сучасна Боярка – це впорядковане місто районного рівня з населенням понад 30 тис. мешканців та з територією, загальна площа якої становить понад 1300 гектарів.

В місті діє Боярський краєзнавчий музей. Це культурно-освітній заклад, створений у 1974 році, як літературно-меморіальний музей М.Островського з нагоди 70-річчя від дня народження письменника. Від 1992 року музей має сучасну назву і статус районного.

Експозиція знайомить з історією Києво-Святошинського району, з археологічними розкопками, дачним селищем Боярка, місцевим побутом а також творчістю М.Островського.

Неоціненне значення мають пам'ятки архітектури: Михайлівська церква (1901 р.), городище часів Київської Русі (12 – 13 ст. ). Пам’ятники : Т.Шевченку; М.Островському; П.Корчагіну - літературному героєві; могила В.Самійленка; пам’ятний знак «Боярка – БАМ»; паровоз «К – 15776», як символ порятунку Києва від паливної кризи в холодну зиму 1921 року; братська могила та пам’ятник воїнам Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.; пам’ятні знаки жертвам Чорнобилю та воїнам – інтернаціоналістам. За сприянням Боярської міської ради увічнена пам’ять наших земляків: встановлені меморіальні дошки на будинках Заслужених художників України – Юрія Мохора ( вул. Миру ) , Олеся Ткаченка (пер. Жовтневий) на будинках письменників Івана Коваленка (вул. Коваленка) та Івана Іванова ( вул. Світлогорська ).

В Боярці діє два парки: Парк ім. Шевченка - 16,5 га.( вул. Молодіжна, 12). Це місце розташування спортивних споруд, футбольного поля, басейну та місць відпочинку. Зелені насадження – дуб, клен, каштан, береза, липа.

Парк Перемоги - 6,5 га. ( вул. Білогородська, 19), місце розташування дачних та санаторних будівель, меморіального комплексу, місце проведення масових заходів, спортивних змагань, місце відпочинку. Зелені насадження: каштан, дуб, ялина, клен, береза, сосна.

З 2008 року заснована літературно-мистецька Премія ім. Володимира Самійленка Боярської міської ради, для відзначення кращих здобутків письменників, художників, музикантів та інших популяризаторів творчості Володимира Самійленка. Першими лауреатами цієї премії стали: Заслужена журналістка Україні Н.Харчук, колектив Боярського краєзнавчого музею та поетеса, журналістка Т.Зубкова, поетеса Л.Коваленко. Цього ж року міською радою засновано звання «Почесний житель міста Боярки» та нагороди в різних номінаціях найкращих боярчан за визначні заслуги у розвитку економіки та соціальної сфери міста, збагачення національної інтелектуальної та культурної спадщини, плідну громадську діяльність. Нагородження відбувається щорічно на День міста.

Паровоз "Зозуля"	Краєзнавчий музей ім.М.Островського
Школа №2	Храм
"Свято-Покровська церква"	Школа "Леді та Кадетства"
	Дитяча обласна лікарня