• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Поради соціального педагога

/Files/images/ПОРАДИ СОЦ ПЕДА.png

/Files/images/Конвеція ОНН.jpg

Вікові прояви соціальної компетентності

Молодший дошкільний вік

Дитина знає себе в сім'ї близьких, дорослих та дітей, їхні родинні стосунки; в дошкільному закладі - ім'я та по батькові педагогів.

Розуміє вимоги дорослих до її поведінки, виявляє інтерес до спільної з ними та з іншими дітьми діяльності.

Розуміє відмінність між дорослими та дітьми.

Розуміє захищеність дітей батьками.

Розрізнює рідних, знайомих і близьких людей.

Вміє вітатися, дякувати, просити допомоги і пропонувати її.

Виражає своє ставлення до людей словами та іншими способами.

Середній дошкільний вік

Дитина знає, що людина народжується і живе в сім'ї, розуміє значення родинних взаємин, злагоди й порядку в домі, вміє виявляти турботу про рідних і любов до них.

Знає правила спілкування зі знайомими, «сусідами, друзями батьків» та незнайомими людьми.

Виявляє турботу про людей відповідно до їхнього віку.

Розуміє стан і настрій дорослих та дітей. Розуміє значення добрих стосунків з дітьми і педагогами в дитячому садку.

Вміє спільно діяти у грі, під час занять.

Знає і виконує правила ввічливого спілкування.

Розуміє, що в товаристві слід дотримуватись певних норм.

Виявляє інтерес до дій і слів вихователя, прагне співпрацювати з ним, отримати схвалення за добрі вчинки.

Вміє розповідати про своїх друзів, про їхні риси характеру.

Розуміє вимоги до своєї поведінки у спільній діяльності.

Турбується про молодших дітей і вчиться у старших.

Старший дошкільний вік

Дитина розуміє сімейні взаємини, ставлення членів родити одне до одного. Знає свій родовід, усвідомлює, що честь роду залежить від кожної людини.

Має сформовані уявлення про доброту, гуманність, щирість як важливі якості людини та людських взаємин;

Розуміє стан і почуття іншої людини з її вигляду, інтонації, дій, виявляє повагу до її почуттів.

Вміє запобігати конфліктів і розв'язувати їх. Розуміє ставлення людей до себе. Почувається природно в товаристві знайомих і незнайомих людей.

Розуміє поняття «дружба» і «товаришування» й відповідно поводиться з однолітками.

Має уявлення про державу, її символи, про свій народ, національні особливості українців. Знає національні пам'ятки, героїв, виявляє повагу до них, вшановує національні святині.

/Files/images/5c927e209eee (1).gif

Народна мудрість, спираючись на багатовіковий досвід виховання дітей, стверджує

* Якщо дитина живе серед добра й чуйності - вона вчиться бути доброю й чуйною, турбуватися про інших.

* Якщо дитина знаходить розуміння - вона стає терплячою.

* Якщо дитина живе серед ворожнечі - вона вчиться «воювати».

* Якщо дитина зустрічається з насміхом - вона стає несміливою.

* Якщо дитина приневолена соромитися - вона почувається винною.

* Якщо дитину оточують жорстокість, насилля - вона схильна до вияву подібної жорстокості й насилля.

* Якщо дитина живе в атмосфері радості, (бадьорості) - вона виявляє життєрадісність у своїх діях.

/Files/images/5c927e209eee (1).gif

Чим може допомогти мама

«Зайчик хоче в садочок»

Якщо дитині важко прокинутись, візьміть будь –яку іграшку, наприклад зайчика, і погладьте ним дитину, приказуючи від його імені: «Вставай, я вже так хочу в садочок!». До речі, цю саму іграшку дайте їй в садочок – в підсвідомості вона буде виконувати роль частинки дому і мами .Краще, якщо іграшка буде м’якою.

Будьте спокійні вранці при розлученні з дитиною.

Більше всього дитина плаче в ранці, при розставанні. Оскільки діти у всьому копіюють своїх батьків, то головне правило – зберігати спокій. Для цього можете наспівувати по дорозі пісеньку, розмовляти на будь – які теми – про тварини, машини, ляльки і ін. Розтаючись, впевненим голосом нагадуйте дитині, коли ви її заберете .Крім цього створіть свій ритуал прощання, наприклад – помахати ручкою, сказати «бувай» і моргнути одним оком. Після цього впевнено повертайтесь і ідіть – якщо довго будете на одному місці, дитина помітить вашу невпевненість і буде переживати.

Гарно відгукуйтесь про вихователів

Робіть так, навіть якщо вам у них щось не сподобалось. Розмовляйте про це не тільки з дитиною. Розкажіть комусь іншому в дитячій присутності, в який хороший садочок тепер ходить дитина і які чудові вихователі там працюють.

Дозвольте дитині відпочивати на вихідних

Дозвольте дитині поспати в вихідні дні трохи довше, але не дозволяйте відсипатись занадто довго – це може збити сформований графік дитини. Якщо дитині треба відспатись, це означає, графік сну у вас спланований не вірно, і можливо, дитина занадто пізно лягає спати.

Складайте ігри про садок

Наприклад, розкажіть дитині казку про те, як маленький котик в перше пішов в садочок для звірів, і як йому спочатку було не комфортно і трошкі страшно, а потім він подружився з іншими звірятами і вихователями. Результат буде кращий, якщо програти цю казку з іграшками. Саме головне – програвати час приходу в садочок мами за своїм котиком. Чому? Тому, що діти бояться більше всього, щоб мама їх забрала із садочка.

Гарної вам адаптації!

/Files/images/5c927e209eee (1).gif

Статеві особливості соціального розвитку дошкільнят

/Files/images/yak-nazvati-hlopchikiv-bliznyat.jpg

Хлопчики

* Більше прагнуть до ділового спілкування (у грі, праці, навчанні);

* Менше демонструють позитивне ставлення до дорослих;

* У словесних оцінках частіше використовують дієслова («Він приніс», «Максим мені допоміг» тощо;

* Частіше посідають у групі статус лідера;

* Частіше виявляють наполегливість, вимогливість, непоступливість, незгоду з пропозиціями інших;

* Менше зацікавлені в процесі спілкування, а більше – в його результатах;

* Більш самостійні в побудові стосунків, пошуку друзів, розв’язанні конфліктів;

* Частіше відмовляються від спільних з дівчатами ігор, віддають перевагу «хлопчачим»;

* Частіше вживають різкі, образливі слова;

* В суперечках більш схильні до використання аргументів, фактів, вагомих доведень;

* Більш наполегливі у прагненні переконати співрозмовника, ніж вислухати його;

* Частіше різко уривають спільну діяльність, якщо вона нецікава, виборюють іграшку, домагаються бажаної ролі.

Дівчатка

/Files/images/ролол.jpg

* Більше прагнуть до міжособистісного спілкування поза іншими видами діяльності;

* Частіше і більш яскраво проявляють позитивне емоційне ставлення до дорослих;

* У словесних оцінках здебільшого послуговуються різноманітними прикметниками (гарний, добрий);

* Частіше посідають у групі статус зірки;

* Більше схильні до проявів доброзичливості, пошуку компромісних рішень, поступливості;

* Більше зацікавлені у самому процесі спілкування, аніж у його результатах;

* Більш залежні від допомоги дорослих при побудові стосунків, розв’язанні конфліктів, пошуку друзів;

* Більш толерантні при створенні спільних з хлопчиками ігор;

* Частіше вибачаються, рідше використовують образливі слова;

* Більш схильні до аргументації у вигляді емоційних проявів (сльози, образи);

* Уважніше слухають аргументацію співрозмовника;

* Більш дипломатичні під час розподілу ролей, іграшок, рідше виходять з гри через невдоволення.

/Files/images/5c927e209eee (1).gif

Як прищепити дитині посидючість

Для багатьох батьків одним із найважчих моментів у розвитку посидючості є етап підготовки до школи. І батьки задаються питанням, як підготувати дитину до тривалих уроків, як виховати уважність саме в цей період життя малюка? Особливо ця проблема стосується батьків, чия дитина відрізняється гіперактивністю. Щоб цей час не було настільки стресовим для малюка, варто дотримуватися певних правил, яким малюк повинен навчитися слідувати ще задовго до школи.

1. Встановіть суворий режим дня. Це допоможе організувати дитину, з'явиться розуміння невідворотності дії. Припустимо, в 8.00 підйом, о 13.00 обід, потім денний сон і прогулянка на свіжому повітрі, а в 21.00 відбій. І все це має бути без заперечень і коректування розпорядку дня. Дитина повинна зрозуміти, що так належить.

2. Потрібно організувати протягом дня якомога більше рухливих ігор, бажано на свіжому повітрі, де дитина змогла б досхочу набігатись і накричатись, тобто дав би вихід своїй енергії. Це може бути парк, ліс, якщо є можливість, частіше вибирайтеся за місто.

3. Необхідно контролювати вживання солодощів. Вони хоч і є простими вуглеводами, необхідними для роботи мозку, але їх не повинно бути занадто багато.

4. Потрібно заохочувати ігри, в яких вимагається увагу і посидючість. Таких ігор безліч, наприклад, конструювання. Малюк вчиться працювати за зразком, починає розуміти - щоб досягти результату, треба добре потрудитися, стати більш терплячим і уважним. У цьому малюкові допоможуть і різні головоломки, і задачки, які містять прихований сенс, це гра з аплікаціями, вишиванням, сюжетно-рольові ігри, конструктори.

5. Знайдіть в дитині те, що його цікавить і викликає непідробний інтерес, і всіляко розвивайте це.

6. Обмежте перегляд телевізора на користь більш цікавих і корисних занять.

Повірте в свої сили, в те, що ви зможете створити своїй дитині всі умови для розвитку такої важливої ​​якості як посидючість. Адже саме уважність та посидючість запускає або пригальмовує психічні і фізіологічні реакції, а унікальне образне і логічне мислення, сила волі - результат добре розвиненої уваги.

/Files/images/5c927e209eee (1).gif

Соціальна організація дітей раннього віку

Стратегія модернізації дошкільної освіти в ДНЗ спрямо­вана на виконання вимог Національної доктрини розвитку освіти, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну осві­ту» та Базового компонента дошкільної освіти в Україні.

Ранній вік — період інтенсивного розвитку дитини. У педагогічній практиці важливе значення мають особли­вості процесу адаптації дитини до зміни умов у її житті й діяльності при вступі до навчально-виховного закладу.

Батьки найчастіше хвилюються через те, наскільки швид­ко малюк адаптується до нового середовища. І не дарма, адже відомо, що зміни соціального середовища відобража­ються на психічному та фізичному здоров’ї дитини, яка вперше переходить із замкнутого сімейного кола в коло широких соціальних контактів.

Слід усвідомити, що коли перший урок «виживання» засвоєно успішно, надалі дитина буде швидко адаптуватися в будь-яких нових обставинах протягом усього життя. І це один з основних аргументів прихильників дитячого садка.

Останнім часом до нашого дошкільного закладу зверта­ється все більше батьків, які хочуть віддати дітей до гру­пи раннього віку. Причини різні, але головне, що батьки усвідомлюють: у дошкільному закладі дитина отримує ква­ліфікований догляд, розвиває свої інтелектуальні здібності та комунікативні вміння.

Працюючи за Базовою програмою розвитку дитини до­шкільного віку «Дитина», розуміємо, що у вихованні важливе все: і особистість педагога, і методи, і засоби впли­ву, особливо коли мова йде про дитину раннього віку. Саме тут закладається підґрунтя, на яке спиратимуться і вихо­вателі дошкільних груп, і вчителі школи, і дитина в май­бутньому. Тому потрібно приділяти велику увагу підвищен­ню рівня психолого-педагогічних знань, вивчати проблеми, що стосуються раннього віку — його специфіку, особливос­ті організації життя та навчально-виховної роботи. Назвемо деякі з цих проблем:

  • психолого-педагогічні особливості розвитку та завдан­ня виховання дітей третього року життя;
  • психологічна підтримка дітей раннього віку;
  • соціалізація трирічних дітей;
  • адаптація малят до умов дошкільного закладу;
  • сучасні підходи до організації життя та навчально-виховної роботи в групах раннього віку;
  • створення розвивального предметного середовища;
  • підвищення ефективності роботи з батьками дітей ран­нього віку.

Окрему увагу слід приділяти тому, щоб обладнання ігро­вих куточків постійно приваблювало до себе малюка. Особ­ливе місце віддати дидактичним іграм, розвивальним мате­ріалам, призначеним для розвитку психологічних процесів (мислення, уваги, пам’яті, мовлення), засвоєння сенсорних еталонів, розвитку дрібної моторики. Треба підбирати ігри та ігровий матеріал різного рівня складності.

Крім того, для пізнання навколишнього світу малюкові знадобляться такі предмети, як глина, пісок, вода, папір, олівці. Усі вони мають спільну властивість — відсутність певної форми та чіткого призначення, що є поштовхом для дитячої творчості. Знайомитися з навколишнім світом для малюка означає кидати, розглядати, розривати, нюхати, лизати, відчувати вагу предметів, їхню форму і структуру поверхні. Ось чому дітям так подобаються ігри з піском та водою. Слід подбати, щоб у куточку були не лише традицій­ні іграшки (совочки, відерця, формочки, сачки, іграшки, що плавають у воді), а й камінчики, трісочки, пляшечки, штампи, силуетні фігурки людей, тварин, казкових персо­нажів тощо.

Малюнки – це безпосереднє вираження особистості, ха­рактеру.

Як створити позитивний емоційний комфорт у колекти­ві кожній дитині? Слід особливу увагу приділити вивченню темпераменту дитини, а саме: індивідуальних особливостей у виконанні щоденних, буденних справ, спілкування. Зна­ючи тип темпераменту, можна керувати емоційним станом дитини, нейтралізувати небажані вияви емоцій. У цьому допоможуть такі розвивальні куточки:

  • «термометр настрою» – за його допомогою діти вчать­ся розрізняти свої емоції, а пізніше – контролювати негативні;
  • «аркуш гніву» – його можна рвати (для сангвініків та холериків), можна зробити з нього салют;
  • «торбинка для емоцій» – у неї можна накричати, зав’язати на вузлик, а потім випустити на вулицю «злючку».

Щоб навчально-виховна робота у групах раннього віку була ефективною, треба давати поштовх розкриттю здібнос­тей малюків, заохочувати дітей до пізнання. Навчально-виховну роботу варто здійснювати розумно, у певній систе­матичності та послідовності, з урахуванням індивідуальних особливостей, рівня розвитку кожної дитини. Основними критеріями у плануванні педагогічної роботи є встановлен­ня зв’язку між її окремими видами, змістом занять із різ­них розділів програми, між заняттям та іншими видами діяльності малюків. Один із найголовніших принципів пла­нування — повторюваність, завдяки якій у дітей раннього віку формується система знань, розвиваються сенсорні та пізнавальні здібності. Отже, складаючи перспективне тема­тичне планування, треба дотримуватися комплексного під­ходу, інтеграції видів діяльності.

Проте повноцінний пізнавальний розвиток дитини забез­печується тоді, коли дошкільний заклад виховує дитину ра­зом із батьками.

Із приходом малюка до дошкільного закладу його життя змінюється: по­стійний контакт із ровесниками, нове приміщення, що хо­ває в собі багато невідомого, інший стиль спілкування. Ма­люк входить у нове для нього середовище і звикає до нових умов. Тому в період адаптації важливе:

  • поступове заповнення груп;
  • неповний день перебування в дитячому садку;
  • збереження 2-3 тижні звичок, що притаманні дитині;
  • щоденний контроль стану здоров’я, емоційного стану, сну дитини в перший місяць.

Аналізуючи досвід родинного виховання, переконуємось: досить часто батьки розуміють, до якої мети треба прагну­ти, виховуючи свою дитину, які особливі якості варто в ній формувати, але здебільшого не знають, як це робити. Так виходить тому, що батьки не підготовлені до виховної ро­боти, не розуміють складного процесу психічного розвитку дитини, її самостійності, цінності раннього дитинства.

Простежується тенденція, коли батьки, не розуміючи важливості раннього віку у формуванні особистості, ділять своїх дітей на «ще маленьких» і «вже дорослих».

Іще від початку знайомства з родиною ми намагаємося встановити партнерські взаємини, що є запорукою подаль­шої співпраці.

По-перше, вивчаємо рівень знань батьків про ранній вік узагалі та індивідуальні особливості їхньої дитини зокрема. Пропонуємо домашні завдання на теми: «Що б я робив, як­би мені було три роки», «Перелічіть 10 учинків дитини, які здивували вас і були для вас несподіваними». Ознайомлює­мо батьків із психологічними особливостями дитини під час критичних періодів у її житті (адаптації до умов дошкіль­ного закладу, «кризи трьох років»), «надсилаємо» батькам листи від імені дитини; листівки з фотокартками членів ро­дини тощо.

Видатний педагог В. Сухомлинський сказав: «Я твердо переконаний, що є якості душі, без яких людина не мо­же стати справжнім вихователем, і серед цих якостей на першому місці – уміння проникнути в духовний світ ди­тини».

Отже, правильно організована педагогічна робота спри­яє пробудженню думки, розуму і почуттів дитини, дає їй можливість відчути себе вільною, значущою, сповнює жит­тя малюка яскравими подіями, а розмаїття контактів тре­нує навички соціально-рольової поведінки. Принаймні саме це є основою гуманної педагогіки.

/Files/images/5c927e209eee (1).gif

Кiлькiсть переглядiв: 1913